Символіка кольорів
Центр світу предки уявляли жовтим або золотим: це символ вічного вогню, в який все повертається і з якого все походить. З координатами Світового дерева пов’язані не лише основні небесні символи, а й кольори (див. схему). Основні кольори, які використовували в обрядових одежах — зелений, золотий, білий, червоний, чорний. Кольори та їх поєднання відігравали значну роль у ворожіннях і замовляннях.
Поєднання червоного та блакитного кольорів означає вірність та кохання. Жовтий колір із червоним — недовір’я. Білий з червоним — нагорода і повага. У дівочий вінок вплітали стрічки різного кольору, кожна з яких — символ: світло-коричневі — Матері-Землі; жовті — Сонця; світло-зелені — краси та молодості; голубі й сині — неба і води; оранжеві — хліба; фіолетові — мудрості; малинові — душевності, щирості; рожеві — достатку. На лівому кінці білої стрічки золотими нитками вишивали Сонце, а на правому срібними — Місяць. У замовляннях часто поєднувалися три кольори: св. Микола їде на синьому, червоному та білому коні; з’являються три дівиці — чорна, синя і біла; дмуть три вітри — білий, синій, червоний; є три хвороби — біла, червона, синя.
Білий
Символіка кольорів
Білий — колір чистоти, невинності, радості. Він пов’язаний з денним світлом. «Білий світ» символізує усе видиме, осяяне небесним світлом. «Білий Місяць» — це світлий, ясний; у замовляннях згадується «біл-горючий камінь Алатир»; колісницю бога Сонця возять білі коні. Це колір бога Білобога на протилежність володарю царства тьми та ночі Чорнобогу. Це колір ангелів, святих, праведників. Білу одежу носили стародавні жерці-волхви. Під час першого посіву одягали чисту білу сорочку; клали в зерно, освячене на Великдень, яйце чи шкаралупу, щоб і зерно було таке ж чисте й біле.
Однак білий колір пов’язаний і з образом смерті. Це колір жалоби, коли вдягали покійників у біле та покривали білим саваном. У білій одежі з’являються людям примари та мерці. Деякі міфічні персонажі пов’язані з так званими білими днями (від Різдва до Водохрещі) — порою розгулу нечистої сили. Білий колір виконував і маркувальну функцію, виокремлюючи особливо визначених персонажів серед їм подібних: білий цар змій, білий цар вовків, біла ластівка, ворона, куниця, лисиця і т. ін. Сама Русь розрізнялася за кольорами: Біла, Чорна, Червона. Білий колір породив велику кількість давніх імен: Білобород, Білогруд, Білозор, Білоног, Білоус, Білява, Біляна та ін.
Жовтий, жовтизна
Символіка кольорів
Жовтий (жовтизна) — ознака, що має суперечливе значення. З одного боку, це колір Сонця, золота, немовби застиглого сонячного світла. З іншого — це колір опалого листя та зрілого жита, що означає смерть, тобто життя в потойбічному світі. За повір’ями, поява жовтих плям на руці віщує смерть; хто навесні побачить жовтого метелика, буде у цьому році нещасливим і хворим. Вважається, що душа заснулої відьми може перевтілюватися у жовто-чорного метелика. Міфічні істоти, які водять душі на «той світ», мають жовтуваті тони. У домовиків та повітруль волосся жовтого кольору. Одна із пропасниць називається жовтяницею. Жовті кола з’являються на траві, де ворожить чаклун або де старша у сім’ї жінка покумилася з відьмами; місця хороводів русалок позначені пожовклою травою. У жовтий колір фарбували яйця у пасхальних, семицьких, троїцьких обрядах. Учасники ритуалу «хрещення зозулі» обмінювалися на кладовищі жовтими яйцями, розбивали їх і залишали на могилах. У суботу напередодні Трійці, коли поминали померлих не своєю смертю і дітей, померлих без хрещення, жовті яйця роздавали дітям.
Зелений, гряний
Символіка кольорів
Зелений (гряний) — у народній культурі зіставляється з рослинністю, незрілістю, мінливістю, заразом це колір весни, краси природи. Зелений колір асоціюється зі Світовим деревом (В.Пропп). Символізує перемогу над злими силами, воскресіння, надію та радість, однак інколи наводить тугу. В народі кажуть, що людина від злості «зеленіє». У поминальних обрядах зелений виступає як колір «того світу». Поліщуки на Великдень фарбували яйця у зелений колір, якщо у домі протягом року був покійник. Зелений колір — атрибут «чужого» простору, де живе нечиста сила, куди у замовляннях проганяються злі духи. Він характеризує персонажів народної демонології: лісовика, русалку, водяника. Дитина із зеленими очима може стати відьмою. У замовляннях однією з ознак пропасниці є її колір — зелена, «яко трава зелена». «Зелені дні» у народному календарі відповідають Страсному тижню, Великодню, Трійці й пов’язані із захисними і очищувальними обрядами. Зелений Юрій — головний персонаж однойменного молодіжного обряду, який проводили напередодні св. Юрія.
Язичницькі імена: Зеленя, Зеленой, Зеленко та ін.
Словник Б. Грінченка: «На Гряній неділі [Зелені свята], на гряній неділі русалки сиділи, сорочок просили».
Рябий
Символіка кольорів
Рябий — власне, не колір, а тип забарвлення, у замовляннях є знаком обраності, сакральності. Ряба курка так само священна, як і білий півень. Згадаймо курочку-рябу із однойменої казки з космогонічним мотивом Світового яйця. З цим кольором пов’язані язичницькі імена Рябець, Рябий, Рябуха, Рябчик та ін.
Словник Б. Грінченка: «А я ряба родилася, чорнявому судилася»; «Ти, голубе сивесенький, ти на крильця рябесенький».
Синій
Символіка кольорів
Синій — колір небесного простору і моря. Символізує чесність, добру славу, вірність. Разом із тим викликає почуття холоду та нагадує про тінь («А моя могила край синього моря»). Синій колір символізує також блискавку, яка порівнюється з синіми вогниками, що перебігають по червоних жаринах догоряючого вогнища. У «Слові о полку Ігоревім» є вислів «тріпотять сині блискавиці». На Галичині під час жалоби пов’язували голову чорними або синіми хустинками.
Синій колір пов’язаний з «тим світом», з місцем перебування нечистої сили, виступає як атрибут «чужого» простору. Поряд з чорним кольором синій ототожнюється як колір смерті, трауру. На Поліссі заборонялося прикрашати весільний стіл синьою скатертиною. Одяг синього кольору характерний для носіння у піст. Якщо перед Великоднем в хаті станеться покійник, пасхальні яйця фарбують у синій колір. За повір’ям, не можна приносити в дім синього кольору квіти, коли квочка сидить на яйцях, це згубно для зародишів (Житомирщина). За народними уявленнями, зміїний цар відмічений зіркою на голові і синіми полосами на спині (Чернігівщина). Синім кольором світиться летючий змій. Синім кольором цвіте чарівна квітка папороті, яка сприяє багатству і щастю людині, яка її знайшла (Полісся). Сонце «грає» червоним, синім, зеленим кольорами.
Замовляння: Три мечи держу, один меч от синіх губ, други меч от рудих зуб, треті меч от злих, нечестивих людей (Київщина).
Язичницькі імена: Синець, Синиця, Синька, Синявка та ін.
Червоний
Символіка кольорів
Червоний — колір крові й вогню. З одного боку, він символізує красу, радість та любов до життя, з іншого — мстивість та розруху. Червоний колір використовується при замовляннях, має властивість протидіяти злим чарам. Від них допомагають великодні червоні крашанки, червоні нитки, намисто, квіти та рослини, з них найбільше рожа, гвоздика, калина. У любовній магії використовуються червона нитка, червоне насіння рослин, червоний виноград, червоний камінь, червона матерія тощо. Найкращий спосіб оберегти дітей від злих духів — прив’язати до руки дитини що-небудь червоне. Велика кількість червоних або жовтих метеликів навесні віщує багато меду, а білих — молока. Червоний дзьоб і лапи у журавля — від сорому, що він не виконав завдання Бога і випустив гадів із мішка; червоні лапи у голуба — ще від часів всесвітнього потопу, коли він, випущений із ковчега, знайшов землю і ступив там у кров; червона кров у риб тому, що вони скуштували хліба, замішаного на крові Христа і кинутого у море. Червоною вохрою розписували посуд епохи неоліту на нашій території, нею ж посипали покійників. Для захисту від граду використовували червоні крашанки. При лікуванні від укусу змії знахарка прикривала місце, куди вкусила змія, червоною ганчіркою, а при замовлянні страху хворого ставили поряд з вогнищем і накривали йому голову червоним фартухом. «На весіллі червоний колір кидався всім в очі» (П.Чубинський). На другий день весілля вивішували на високій тичці червону запаску. Коровай розфарбовували у червоне, прикрашали червоною калиною; також фарбували червоні шишки, особливо дві, найбільші, які призначалися для молодої та молодого. Червону стрічку молода вплітала всім, хто був запрошений на весілля.
Червона стрічка, пов’язана на руку або пояс, служила захистом вагітній жінці або жінці під час місячних, якщо їх доводилося прощатися із покійником (Полісся).
Червоного кольору бувають очі, зуби, шкіра, волосся у відьом, чортів, іноді русалок. Червоний ковпак носять домовик, лісовик, чорт, карлики, відьми; «жінка у червоному» — вісниця нещастя; червоного кольору шарф чорта, накидка упиря.
Язичницькі імена: Краснець, Красинець, Краска, Красно, Красний, Красун. З ним пов’язані Руда, Рудак, Рудий, Рижий, Рижко та ін.
Чорний
Символіка кольорів
Чорний — колір ночі, Чорнобога, смерті, трауру та горя. Крім Чорнобога, відомі й інші чорні божества: Мара, Морок, Див. З чорнотою ночі пов’язані зло й чаклунство. Однак чорні хмари у спеку віщують спасіння, дощ, а тому в такі часи молилися громовержцю та приносили йому в жертву тварин чи птахів. Тоді жерці одягали чорну свиту. У замовляннях часто фігурують чорна курка, чорний ворон, чорна гадина, чорний вовк, чорний пес, чорний рак, чорний віл і т. ін. У любовній магії використовували чорну шовковицю. Чорну стрічку прикріплювали до одежі або хати, що служило знаком трауру (Полісся).
Чорний шлях — дорога, якою татари зненацька нападали на західноукраїнські землі, підпалюючи хліби, грабуючи, беручи людей у полон.
Язичницькі імена: Чернець, Черник, Черниця, Чорнобой, Чорногуз, Чорний, Чорномаз, Чорнота, Чорновус, Чорниш, Чорняй та ін.
З літ. джерел: «Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий сину, та й по-матерному»; «Мене мати не пустила, що в чорному ходячи, скажуть ледащиця».
Немає коментарів:
Дописати коментар